Понеділок, 25.09.2017
Вітаємо! Гість

Приворотська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Меню сайту
Категорії розділу
Міні-чат
Наше опитування
Як ви дізналися про нашу школу?
Всього відповідей: 220
Форма входу
Сьогодні
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Статистика




Besucherzahler
счетчик посещений









Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

Історія села Привороття

    Село Привороття виникло на давно обжитому людьми місці. Ще в добу міді (|||-початок || тис. до н.е.) територію навколо Привороття заселяли землеробсько-скотарські племена пізньої трипільської культури. Про це свідчать стародавні поховання, знайдені археологами в 60-х роках минулого століття недалеко від села Карабачіна. А за півтора кілометри на захід від Привороття на хуторі Браженець півстоліття тому місцеві жителі, копаючі криниці, знаходили дерев’яні списи з металевими наконечниками, що вказує на те, що десь тут, поблизу, проживали племена ранньозалізного віку (|||ст.до н.е.-до | ст н.е.). Це вже слов’яни. В нашому краї вони автохтони, тобто, корінні, місцеві жителі.
    До кінця 7 ст. словяни поділилися на племена деревлян, полян, кривичів, сіверян та ін. Північно-західна частина Брусилівщини слугувала південним кордоном деревлян з полянами, який , як стверджують дослідники І.Русанова і С. Середонін, проходив по річці Здвижень (Здвиж). Наприкінці 19 ст. знаний дослідник старожитностей Володимир Антонович в лісі за Привороттям, в так званому урочищі «Котове поле», відкрив поселення та чотири курганні поховання деревлян. В цих могильниках скелети людей лежали головами на захід, а серед знайдених речей переважали вироби із заліза, срібні персні та скляні буси.
    За часів Київської Русі поблизу сучасного села Привороття могло розміщуватися й давньоруське поселення. На це вказує як стародавнє городище в недалеко розташованому від села в сторону Коростишева лісі, так і проходження сюдою «Старого шляху» – найдавнішої дороги з Києва на Волинь. Саме по ній двигала на Захід ненависна загарбницька орда, знищуючи поселення русичів і захоплюючи все нові й нові землі. Вцілілі від монголо-татарського нашестя мешканці сіл, знаходили захисту в прилеглих здвижкових болотах та лісних хащах. З настанням миру вони поверталися до рідних місцин та засновували нові поселення, але ніколи не зводили собі оселі на місці зруйнованих.
    На початку 16 ст. урочище на ділянці дороги від Карабачина до Войташівки, де «Старий шлях» круто вертав вліво, і на якому подорожуючі зупинялися для перепочинку, назвали Приворотом (Приворотіком). Коли по обидві сторони від нього заселилися люди, таку ж саму назву отримало новоутворене село. У 1525 році волинському шляхетському роду Лозів було підтверджено володіння Приворотіком, Юним Ручаєм, Кочеровом, Копиловим, а також всіма тими селами, які раніше надавалися Великим князем Вітовтом і Королем Сигізмундом.
    Наприкінці 16 ст. Привороття разом з прилеглими селами увійшли до брусилівських маєтностей Яцька Бутовича. Впритул до села проходив кордон між володіннями шляхтичів Бутовичів та коростишівських магнатів Олізарів, через що між власниками раз-по-разу виникали судові спори за грабіжницькі напади на прилеглі поля та сіножаті.

    У 1649 році приворотські селяни брали активну участь в національно-визвольній боротьбі українського народу проти панського гніту, входячи в склад Войташівської козацької сотні під орудою Москала Процика і Проводовського Герасима.
    У 1690 році власником Привороття став дідич Корнина і Білок Стефан Сущанський-Проскура, але вже через чотири роки він із своєю сімєю був змушений втікати від козаків фастівського полковника Семена Палія на Овруччину. Після повернення на Київщину Проскури продають свої брусилівські володіння, в тому числі й Привороття, волинським шляхтичам Ольшанським, від яких у 1756 році вони переходять до знатного польського роду графів Чацьких.
    Не обійшла Привороття і «Гайдамаччина» – селянські повстання проти панів і орендарів на Правобережній Україні середини 18 століття. В Запорізькому рукописі під № 173 приводиться опис місця недалеко від Привороття, де сховано гайдамацький скарб – півтори кадки грошей.
    На початку 19 ст. село деякий час перебувало у власності коростишівських магнатів Олізарів, а після них перейшло до Марії Потоцької та її брата Лаврентія, за якими числилося 483 десятин землі. Ксьондзу Одинцю Соколовському належало 118 десятин землі та 12 ревізьких душ. Згідно з архівними даними в 1845 році власником Привороття був поміщик Пловецький, який згодом продав село польському шляхтичу Никифору Созоновичу Мацевичу.
    Восени 1846 року в корчмі села Привороття, що розміщувалася на перетині двох доріг – «Старого шляху» та «Нової військової дороги Радомисль-Білополлє», обідав Тарас Шевченко. В той час Великий Кобзар здійснював відому подорож по Південно-Західному краю й, обїхавши всю Волинь, за осінньої негоди поспішав із Житомира до Києва найкоротшим шляхом через Коростишів, Брусилів і Бишів.
    За участь у польському повстанні 1863 року трьох синів Никифора Мацевича було вислано до Сибіру. Один із них, Юрій, відбував заслання в Братевській волості Томської губернії, звідки повернувся до Привороття з дружиною й дітьми.
    Після земельної реформи 1864 року тридцять одному приворотському селянину виділили землю з поміщицьких володінь Никифора Мацевича. Станом на 18 травня 1864 року найбільшими селянами-власниками були Євстратій Самойлович Сергієнко (1 десятина 480 сажнів), Талимон Олексійович Бойчук ( 1 десятина 240 сажнів), Євстафій Павлович Сябро (1 десятина 174 сажнів), Павло Терентійович Мельниченко (1 десятина 556 сажнів), Михайло Микитович Титаренко (1 десятина 636 сажнів). На той час у Приворотті налічувалося 44 двори, де проживало 238 чоловік. Мешканці села були приписані до новоозерянської православної церкви в память Архистратига Михаїла. В урочищі «Калина», що за Привороттям в сторону Кочерова, стояли дві корчми.
    В 1871 році селяни Жилинський і Мартиновський викупили 22 десятини землі у поміщиці Мацевич (доньки Никифора Мацевича), а володіння Юрія Мацевича перейшли до його доньки Марії. У 1881 році власникам Привороття Марії Мацевич та її чоловіку Івану Семеновичу Новицькому належало 238 десятин ріллі, 184 десятин землі, за яку вони щорічно сплачували по 494 руб.56 коп.
    У 1900 р. в Приворотті налічувалось 84 двори. В яких проживало 510 осіб, з яких чоловіків-268, а жінок-242. В селі діяла школа грамоти, працювали хлібний магазин і паровий млин.
    У травні 1905 року лісник на прізвище Бурян застрелив поміщика Івана Новицького. Новим власником села став його син, який володів Привороттям до самого Жовтневого перевороту в Петрограді.
    Після більшовицької революції «нові господарі» відібрали землю у Новицького-молодшого та в багатьох заможніх селян, завдавали чималої шкоди місцевому населенню. Щоб захистити свою землю та своїх рідних від ворогів багато приворотців влилося в загони вільних козаків отаманів Соколовського та Мордалевича. На початку 20-х років козацьке повстання було придушене силами присланного війська Червоної Армії, а його учасників, серед яких був й останній власник Привороття, заарештували та відправили до Сибіру.
    Наприкінці 1920-х років під керівництвом активістів села у Приворотті булла створена коммуна під промовистою, як для українського селянства, назвою «Геть злидні». В 1930 році вона перетворилася на сільськогосподарську артіль, головою якої став Микола Лапінський. В цьому ж році було створено другу артіль, куди ввійшли найнезаможніші селяни. Її головою обрали М.Д. Омельчука.
    У липні 1941 року німецько-фашистсько загарбники вдерлися на територію Брусилівщини. Протягом двох років п’яти місяців і 15 днів окупанти прагнули запровадити на території району «новий порядок», який супроводжувався страшним пограбуванням і масовим знищенням мирних жителів. Незгоду і протест з фашистським окупаційним режимом виявляли й приворотці. З середини 1942 року в селі активно діяла підпільна група під керівництвом М. К. Сябра. Вона налічувала 15 членів, які мали на озброєнні автомати і гвинтівки. Приворотські підпільники здійснювали напади на фашистські об’єкти, руйнували їх склади, здобували й переправляли партизанам чимало різного продовольства. Групі вдалося зірвати мобілізацію й відправку молоді до Німеччини.

    В 1943 році керівник підпільної групи села Привороття М. К. Сябро привів у Струцівський ліс до партизанського загону І.О.Хитриченка 34 чоловіки, водночас доставив 12 бідонів вершків, 2 бідони меду, 250 яєць, 30 буханок хліба. Його помічниця Я. К. Титаренко не один раз водила людей до партизанських загонів у радомишльський і коростишівський ліси, передавала зброю та продукти харчування.

    26 грудня 1943 року село Привороття було визволено від німецько-фашистських загарбників. На фронтах Другої Світової війни воювало 168 жителів села, 86 з яких загинуло смертю хоробрих. На каторжні роботи до Німеччини вивезено 20 чоловік, закатовано та розстріляно 9 односельчан, серед яких учасники підпільної групи Сябро М. К.. Бойченко О. Я., Мельниченко М. Л.
    У 1952 році відбулося об’єднання двох приворотських сільськогосподарських артілей в одну – «40-річчя Жовтня». За високі досягнення у вирощені городніх культур бригадира Г. М. Зубчука було нагороджено орденом Леніна.
    З 1977 року по 2002 рік незмінним головою колгоспу «Шлях до комунізму», а потім КСП «Світанок» був Анатолій Артемович Бойченко. Під керівництвом Бойченка А.А. село та господарство будувалось, розквітало, ставало заможнішим. 1986 року нашу державу спіткало страшне лихо – аварія на Чорнобильській АЕС. Привороття, з ініціативи Бойченка, А.А. першим відгукнулось на чужий біль.
    В серпні 1989 році село Привороття першим тоді ще в Коростишівському районі стало рідною домівкою для 367 переселенців постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Весь тягар організації переселення ліг на тодішнього голову Звіздальської сільської ради Любенок Людмилу Миколаївну, Бойченка А.А. та його заступника Омельченка Миколу Петровича. Було побудовано 191 житловий будинок, школу на 196 дітей, дитячий садок на 95 дітей, амбулаторію сімейної медицини, дороги, водогінну систему.

   Омельченко Микола Петрович є одним із тих, ким пишаються приворочани. Він пройшов шлях від інженера, керівника рай сільгосптехніки, до генерального директора Державного лізингового підприємства «УКРАГРОЛІЗИНГ», а з 2000 р. очолює Виробничо лізингове підприємство «Украгротехніка».

    25 листопада 1989 року рішенням Житомирської обласної ради, за рахунок поділу Новоозерянської сільської ради Коростишівського району, було утворено Приворотську сільську раду з адміністративним центром в селі Привороття. Першим головою Приворотської сільської ради було обрано Любенок Людмилу Миколаївну, яка пропрацювала на цій посаді до березня 2006 року.
    В березні 2006 року було обрано Приворотським сільським головою Шкуратівського Віктора Вікторовича. За період його роботи було створено багатофункціональне обслуговуюче підприємство комунальної власності «Комунальник» – директор Вержанський М.В., відновлено систему зовнішнього освітлення вулиць, налагоджено роботу Молодіжного центру та Будинку культури, 10 молодих сімей отримали квартири, в 2008 році Приворотська сільська рада посіла третє місце в обласному конкурсі на кращий санітарний стан та благоустрій території серед сільських та селищних рад завдяки злагодженій роботі колективів школи – директор Мілієнко О.Б., амбулаторії сімейної медицини – головний лікар Рожко Л.Б., дошкільного навчального закладу – директор Бойко Т.М., бібліотеки – завідуюча Гаєвська Т.М., колективу поштового відділення – начальник Литвиненко М.Г., депутатів, членів виконавчого комітету, підтримці приватних підприємців Жабенка М.М. та Грома С.В., Пундика М.В.

    Справжньою окрасою та символом відродження села стала новозбудована Церква Новомучеників та Сповідників в землях Русі просіявших в ХХ ст. Церква побудова молитвами настоятеля протоієрея Костянтина Угніча та за кошти меценатів Сіньова Ігоря Валерійовича, Омельченка Миколи Петровича. На черзі початок будівництва Храмового комплексу (Церква Успіння Пресвятої Богородиці, трапезна, благоустрій території) де вже свої пожертви зробили меценати Фадєєв Ігор Геннадійович та Федосєєв Володимир Леонідович.

    Влітку 2009 року в Приворотті відбувся Міжнародний молодіжний фестиваль «Молодь для молоді» під патронатом ООН. Учасниками фестивалю були молодіжні команди з США, Франції, Італії, АР Крим, Рівненської, Чернігівської, Житомирської областей та Привороття. Чотири дні відбувались туристичні змагання, змагання з геокешингу ( GPS орієнтування), концерти, спортивні змагання (футбол, теніс, шахи), знайомства, які переросли в дружбу.
    В травні 2009 року рішенням Приворотської сільської ради було затверджено Статут територіальної громади. Днем села визначено – 9 травня.

Категорія: Мої статті | Додав: Admin (15.01.2015)
Переглядів: 366 | Теги: Церква новомучеників та сповідників, брусилівський район, історія села, Брусилівщина, Привороття | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Parcel Agent



Пошук
Новини сайту
Підтримайте наш сайт клікніть по рекламі
Допоможемо разом
Вернись живим

Вернись живим
***Погода***
Погода в Україні

Zhurbenko Ruslan © 2017
Зробити безкоштовний сайт з uCoz